(Украинский)Новий Завіт (пер. Г. Деркач)

Переводы: (скрыть)(показать)
LXX Darby GRBP NRT IBSNT UBY NIV Jub GRBN EN_KA NGB GNT_TR Tanah Th_Ef MDR UKH Bible_UA_Kulish Комментарий Далласской БС LOP ITL Barkly NA28 GURF GR_STR SCH2000NEU New Russian Translation VANI LB CAS PodStr BibCH UKDER UK_WBTC SLR PRBT KZB NT_HEB MLD TORA TR_Stephanus GBB NT_OdBel 22_Macartur_1Cor_Ef VL_78 UBT SLAV BHS_UTF8 JNT UKR KJV-Str LXX_BS BFW_FAH DONV FIN1938 EKKL_DYAK BB_WS NTJS EEB FR-BLS UNT KJV NTOB NCB McArturNT Makarij3 BibST FIN1776 NT-CSL RST Mc Artur NT BBS ElbFld RBSOT GTNT ACV INTL ITAL NA27 AEB BARC NZUZ שRCCV TORA - SOCH LOGIC VCT LXX_Rahlfs-Hanhart DRB TanahGurf KYB DallasComment GERM1951 Dallas Jantzen-NT BRUX LXX_AB LANT JNT2 NVT
Книги: (скрыть)(показать)
(. Матв. Мар. Лук. Iван. Дiї. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Фил. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Євр. Як. 1Петр. 2Петр. 1Iван. 2Iван. 3Iван. Юд. Об. Пс. Пр.
Главы: (скрыть)(показать)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

(Украинский)Новий Завіт (пер. Г. Деркач)

Матвiя 26

1 Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:

2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття».

3 Тоді зібрались первосвященики і книжники, і старійшини народу в домі первосвященика, на ім'я Каіяфа,

4 і радилися, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

5 Але говорили: «Тільки не в свято, щоб не сталось заколоту в народі».

6 Коли ж Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,

7 підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною мира дорого цінного і вилила миро Йому, возлежалому, на голову.

8 Побачивши це, учні його обурилися і сказали: «Навіщо таке марнотратство?

9 Бо можна було б продати це миро за велику ціну і роздати гроші вбогим».

10 Але Ісус, зрозумівши це, сказав їм: «Чого бентежите жінку? Вона добре діло зробила Мені.

11 Бо вбогих завжди матимете з собою, а Мене не завжди будете мати.

12 Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на похорон.

13 Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє це по всьому світу, сказано буде на згадку про неї і про те, що вона зробила».

14 Тоді один з дванадцятьох, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвящеників

15 і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я вам видам Його?» Вони виплатили йому тридцять срібняків.

16 З того часу він шукав нагоди видати Його.

17 У перший день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і запитали: «Де накажеш нам приготувати Тобі пасху?»

18 Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: 'Учитель говорить: час Мій близький, в тебе справлю пасху з учнями Моїми'».

19 Учні зробили, як Ісус звелів їм, і приготували пасху.

20 Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;

21 і коли вони їли, сказав: «Істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене».

22 Вони дуже засмутилися і почали говорити Йому, кожний з них: «Господи, чи не я?»

23 Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в чашу, той зрадить Мене.

24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського видасть. Ліпше було б такій людині не народитися».

25 А Іуда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Вчителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав».

26 Коли вони їли, Ісус взяв хліб, поблагословив, поламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє».

27 І, взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29 Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного, аж доки не буду пити з вами знову в Царстві Отця Мого».

30 І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.

31 Тоді Ісус говорить їм: «Всі ви спокуситесь через Мене ночі цієї, бо написано: 'Поражу пастиря, і розбіжаться вівці отари'.

32 По воскресінні ж Моїм попереджу вас у Галілеї».

33 Петро сказав Йому у відповідь: «Хоч би і всі спокусились Тобою, я ніколи не спокушусь!»

34 Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: цієї ночі, перше ніж за співає півень, ти тричі відречешся від Мене».

35 Петро говорить Йому: «Хоч би я мав померти з Тобою, я не відречуся від Тебе!» Так говорили і всі учні.

36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманією, і каже учням: «Посидьте тут, поки Я піду і помолюся там».

37 І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати і тужити.

38 Тоді говорить їм Ісус: «Душа Моя сумує смертельно: залишіться тут і пильнуйте зі Мною».

39 І, відійшовши трохи, впав Він долілиць і молився, кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене! Проте не як Я хочу, а як Ти».

40 І приходить до учнів і, знайшовши їх сплячими, говорить Петрові: «Чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

41 Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а тіло немічне».

42 Знову, вдруге, Він відійшов і молився, кажучи: «Отче Мій, коли не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя!»

43 І, прийшовши, знову знаходить їх сплячими, бо в них обважніли очі.

44 І, залишивши їх, пішов знову і молився втретє, кажучи те саме слово.

45 Тоді приходить до учнів Своїх і каже їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Ось настав час, і Син Людський віддається в руки грішників.

46 Вставайте, підемо: ось наблизився зрадник Мій!»

47 І коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцяти, прийшов, а з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників і старійшин народних.

48 Зрадник же Його дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є, беріть Його».

49 І зараз же підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю». І поцілував Його.

50 Ісус сказав йому: «Друже, чого ти прийшов?» Тоді вони приступили і наклали руки на Ісуса, і взяли Його.

51 І ось один з тих, що був з Ісусом, простигши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відтяв йому вухо.

52 Тоді Ісус сказав йому: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!

53 Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більше ніж дванадцять легіонів ангелів?

54 Як же тоді збудуться Писання, що так повинно статися?»

55 В той час Ісус сказав до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене; кожний день Я сидів з вами в храмі, навчаючи вас, і ви не брали Мене.

56 Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали.

57 Ті ж, що взяли Ісуса, повели Його до Каіяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.

58 Петро йшов слідом за Ним здалеку, до двору первосвященика; і, ввійшовши в двір, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

59 Первосвященики і старійшини та весь синедріон шукали лжесвідчень на Ісуса, щоб засудити Його на смерть.

60 І не знаходили, хоч багато лжесвідків приходило. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки

61 і сказали: «Він казав: 'Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його'».

62 Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш? Що вони проти Тебе свідчать?»

63 Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?»

64 Ісус каже йому: «Ти сказав; навіть скажу вам: віднині ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Сили і грядущого на хмарах небесних».

65 Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Він богохульствує! Навіщо нам ще свідків? Ось, тепер ви чули богохульство Його!

66 Як вам здається?» Вони ж сказали у відповідь: «Повинен смерті!»

67 Тоді плювали Йому в лице і били Його по щоках, інші ж били Його киями

68 і казали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?»

69 Петро ж сидів на подвір'ї. І підійшла одна служниця і сказала: «І ти був з Ісусом Галілеянином».

70 Але він відрікся перед усіма і сказав: «Не знаю, що ти говориш».

71 Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і каже присутнім там: «Цей був з Ісусом Назарянином».

72 Він знов відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.

73 Трохи згодом, підійшли ті, що стояли там і сказали Петрові: «Справді, і ти з них, бо мова твоя виявляє тебе».

74 Тоді він став клястися та божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75 І Петро згадав слово сказане йому Ісусом: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, гірко заплакав.