Український Новий Заповіт (Пер. WBTC)

Переводы: (скрыть)(показать)
LXX Darby GRBP NRT IBSNT UBY NIV Jub GRBN EN_KA NGB GNT_TR Tanah Th_Ef MDR UKH Bible_UA_Kulish Комментарий Далласской БС LOP ITL Barkly NA28 GURF GR_STR SCH2000NEU New Russian Translation VANI LB CAS PodStr BibCH UKDER UK_WBTC SLR PRBT KZB NT_HEB MLD TORA TR_Stephanus GBB NT_OdBel 22_Macartur_1Cor_Ef VL_78 UBT SLAV BHS_UTF8 JNT UKR KJV-Str LXX_BS BFW_FAH DONV FIN1938 EKKL_DYAK BB_WS NTJS EEB FR-BLS UNT KJV NTOB NCB McArturNT Makarij3 BibST FIN1776 NT-CSL RST Mc Artur NT BBS ElbFld RBSOT GTNT ACV INTL ITAL NA27 AEB BARC NZUZ שRCCV TORA - SOCH LOGIC VCT LXX_Rahlfs-Hanhart DRB TanahGurf KYB DallasComment GERM1951 Dallas Jantzen-NT BRUX LXX_AB LANT JNT2 NVT
Книги: (скрыть)(показать)
. Матв. Мар. Лук. Iоан. Дiї. Яков. 1Пет. 2Пет. 1Iоан. 2Iоан. 3Iоан. Юди. Рим. 1Кор. 2Кор. Ґал. Еф. Фил. Кол. 1Сал. 2Сал. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Євр. Одкровен.
Главы: (скрыть)(показать)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Український Новий Заповіт (Пер. WBTC)

Вiд Матвiя 13

1 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.

2 Багато людей зібралося навколо Нього, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

3 І тоді багато про що розповів Він у притчах. Він почав: «Вийшов сіяч і заходився сіяти.

4 Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги, а птахи налетіли та склювали його.

5 Інше впало на каміння, де не було достатньо землі. Зерно проросло швидко, бо земля тут була неглибока,

6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

7 Трохи зерна впало туди, де росли будяки, що вигналися й задушили паростки.

8 А решта зерна впала в добру землю, зерно виросло й дало врожай, що був у сто, шістдесят і у тридцять разів більший від посіяного.

9 Хто має вуха, нехай слухає!»

10 Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

11 У відповідь Ісус мовив до них: «Бо вам дано знати таємниці Царства Небесного, а от їм не дано.

12 Адже хто має, тому додасться, й він матиме надмірно, а хто не має, в того заберуть і той дріб'язок, що йому належить.

13 Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.

14 В цих людях справджується пророцтво Ісаї: «Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивиться та дивиться, але не побачите.

15 Бо серце люду цього зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, та звернутись до Мене, і Я б зцілив їх».

16 Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха - бо чують.

17 Істинно кажу вам: багато пророків і праведників хотіли побачити те, що ви бачите, та не побачили. Хотіли вони почути те, що ви чуєте, та не почули.

18 Послухайте пояснення притчі про сіяча.

19 До кожного, хто чує Слово про Царство Небесне та не розуміє його, приходить лукавий і забирає посіяне в серці у нього. Ось що означає зерно, що впало край дороги.

20 Зерно, що впало на землю, повну каміння, - це той, хто чує Слово і одразу ж сприймає його з радістю.

21 Але він не дає міцного коріння і живе недовго. Коли приходить скрутний час і година переслідувань за Слово, він швидко зневірюється.

22 Зерно, що впало до будяків, - це той, хто чує Слово, але щоденні турботи та облуда багатства душать у ньому Слово. Воно безплідне в тій людині.

23 Зерно, що впало у добру землю, - це той, хто чує і розуміє Слово. Він виростив врожай, що у сто, шістдесят і у тридцять разів більший від посіяного».

24 І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до людини, що посіяла добре зерно на своєму полі.

25 Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур'ян серед пшениці та й пішов собі.

26 Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур'ян також виріс.

27 Слуги господаря прийшли до нього й питають: «Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур'ян виріс серед поля?»

28 Тоді він їм відповів: «Це ворог зробив». Слуги кажуть йому: «Може, ми підемо й виполемо бур'ян?»

29 «Ні, - відповідає хазяїн, - бо ви при тому вирвете і пшеницю.

30 Нехай ростуть разом аж до жнив. Тоді я скажу женцям: «Збирайте спершу бур'ян та зв'язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні».

31 Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, що його чоловік посадив на своєму полі.

32 Воно найменше з усіх зерен, але коли виростає, то стає найбільшим серед городини, завбільшки з дерево, і птахи прилітають до нього і в'ють гнізда в його вітті».

33 Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дріжджів, що їх жінка розводить, кладе до трьох мірок борошна і залишає так, поки все тісто не зійде».

34 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:

35 «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане зі дня створення світу».

36 Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур'ян у полі».

37 І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно - то Син Людський.

38 Поле - то світ. Добре зерно - то сини Царства Божого. Бур'ян - то сини лукавого.

39 Ворог, що посіяв його - диявол. Жнива - то кінець світу. Женці - то ангели.

40 Отже, як збирають бур'ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.

41 Син Людський пошле Своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити,

42 й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів.

43 Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.

44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

45 Царство Небесне також нагадує купця, що розшукує гарні перли.

46 Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

47 Царство Небесне також подібне до закинутого в озеро невода, до якого втрапило багато різної риби.

48 Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.

49 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі.

50 І буде чути там плач людський і скрегіт зубів».

51 Запитав тоді Ісус Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».

52 І мовив Він: «Тому кожен книжник, що взнав про Царство Небесне, подібний до того господаря, що дістає з комори як старі, так і нові речі».

53 Сталося так, що коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти.

54 Прийшовши до Свого рідного міста, Він почав навчати в їхній синаіозі, і всі дивувалися: «Звідки в Нього така мудрість і така сила чудодійна?

55 Хіба Він не того тесляра син? Хіба Його матір не Марією звуть, а братів - не Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?

56 Хіба всі Його сестри не стоять тут серед нас? То звідки ж у Нього все це?»

57 Земляки не бажали Його визнавати. Але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба лише на рідній землі, у своєму рідному домі».

58 І не робив Він там багато чудес - через їхню невіру.